Кирило Стеценко. Всенічна

Про альбом

“Небагато творів православної церковної музики можуть дорівнювати багатству і красі творів К.Стеценка. “Всенічна” – це комплексний образ церковно-елегійного українського вечора, повний побожного натхнення і краси; симфонія музичних барв заходу сонця і світу вечірнього”.  (Василь Завітневич).

Великі циклічні твори К.Стеценка, написані для церковних відправ, нині виконуються і в концертах як цикли, і окремими частинами. Концертне виконання та фонозаписи дають змогу глибоко відчути органічну цілісність художньої концепції композитора, особливості авторської інтерпретації та осягнення ним унікального генетичного коду істової народної молитовності, як в мелодико-інтонаційних узагальненнях, так і способах виголошення слова.
У цьому диску – виняткова увага до виразності хорових проголошень та збережених традицією дяківських і священицьких псалмодійних розспівів, що єднають піснеспіви. “Всенічна” належить до Служб Божих, введених до церковного ритуалу близько 15 століття. Проваджена перед великими святами, вона готує вірних до урочистих відправ, накреслюючи зв’язок між давньою епохою Старого Завіту і Новим часом. Над українською музичною версією цієї Служби Стеценко працював у ситуації конфесійного конфлікту української та російської церкви перед історичним Всеукраїнським Православним Церковним Собором 1921 року. Зібраний ним багатий матеріал традиційних богослужбових розспівів становив великий інтерес для Автокефальної української церкви, яка потребувала розробки національних ритуалів. Це був цінний здобуток творчої праці багатьох поколінь духовенства й митців. Опрацьовуючи давні наспіви, композитор підкреслював найвиразніші елементи, варіював характерні мелодико-гармонічні звороти, часом фрази, речення, утверджував їх у повторах, антифонних зіставленнях. Після традиційного “Прийдіть, поклонімось” виразним розгорненим епізодом Всенічної постає антифон “Благослови, душе моя, Господа”. Композитора вабила провіденційність образів цього псалма. Власне тому, мабуть, і з’явились нові акценти у його інтерпретуванні. Тут в музиці дві сфери почувань: особисте натхнення від діянь Господа, а ще – сподівання на диво суспільного оновлення. У “Блажен муж” – піснеспіві з давніх обиходів – композитор поєднує поскладове інтонування тексту із розспівами. В рефрені усталюється характерний кадансовий зворот, що стане стильовою ознакою Всенічної, ключем її ладотональної мінливості. Сумовитий піснеспів “Світе тихий” розгортається як наскрізна мініатюра за кількома фазами розвитку і рельєфною кульмінацією. Досить велику частину музики Всенічної складають аранжування піснеспівів, створених у Києво-Печерській лаврі. Серед них – наспів “Нині відпускаєш”. Пильно зберігаючи характерну модель – змінність метро-ритму, спосіб розспіву фраз, – композитор несподівано в завершенні застосовує канонічну імітацію. Подібний штрих уживає він і в завершенні “Богородице Діво”. Ці поліфонічні прийоми розширюють межі контрасту в стилістиці невеликих піснеспівів, і водночас становлять спільні елементи в завершенні Вечірньої служби і початку Ранішньої “Мале славослів’я”. Великий образний контраст вносить у Ранішню службу “Хваліть Ім’я Господнє”. Стильовим прообразом “Хваліть” була українська степова пісня з привільною течією мелодики, живлена нестримним душевним поривом. Органічною ланкою, що єднала строфи і вводила цю, здавалося б, стихійну емоційність в ритуальне дійство, був останній зворот Алилуя – лейтмотивний каданс-емблема, сформульований ще в завершенні “Блажен муж”. Для аранжувань наспіву Києво-Печерської лаври “Благословен єси, Господи” як і подальших “Воскресіння Христове бачивши” та “Молитвами апостолів”, характерно уважне відтворення ладо-інтонаційної сфери розспівів, фактурних поєднань моноритмічного “читка” хору з узгоджуваним фразуванням. Джерелом піснеспіву “Від юності моєї” були покаянні вірші та псальми. Емоційна музика його багата на розспіви та загострене звучання гармонії. Грандіозною конструкцією втілено “Велике славослів’я”. Автор не лише знову наводить яскравий музичний матеріал Всенічної, об’єднуючи його новими зв’язками, але впроваджує нові епізоди глибокої скорботи та каяття. Тропарі Лаврського розспіву “В день спасіння світу” та “Воскрес із гробу” – ліричні розспіви, інтонаційно споріднені з “Нині відпускаєш” та “Світе тихий”, сприймаються як промовисті змістовні арки. Піснеспіви “Утверди, Боже” та “Непереможній Воєводі” – сфера світлосяйного піднесення, духовного оновлення, де утверджуються стильові ознаки та інтонаційно-тематичні музичні узагальнення. “Всенічна” К. Стеценка відрізняється від усього тисячолітнього надбання національної духовної культури. Написана оригінальною українською музичною мовою, проникнена глибокою релігійністю, вона належить до великих скарбів богослужбового мистецтва.