Микола Леонтович. Духовні твори

Про альбом

Микола Дмитрович Леонтович – унікальна постать в українській культурі початку ХХ ст. Його творчість рельєфно вирізняється серед яскравих талантів полисенського покоління – Кирила Стеценка, Якова Яциневича та Олександра Кошиця. Мистецтво Леонтовича піднесло образ українського світу до рівня загальнолюдських взірців, викликаючи захоплення і подив довершеною художністю та неповторним колоритом. Усвідомивши своє покликання ще в юному віці, він наполегливо йшов до мети, крок за кроком опановуючи нові сфери. Щирість його голосу захоплювала. Створений композитором світ глибокого ліризму і дивовижних барв увійшов до культурного надбання України легко і природно. Осяяний світлом національного генію, він ставав світочем етнічної пам’яті і провидцем майбутнього. За що, мабуть, і загинув…

“Літургія святого Іоанна Золотоустого” вперше прозвучала у Миколаївському соборі (Печерськ) 22 травня 1919 р. на відправі, присвяченій заснуванню першої парафії Української Автокефальної Церкви. Висока соборність поєднана в ній з глибинною ліричністю (витоки якої пов’язані з іменами М.Березовського та А.Веделя). Знайдені форми синтезу культової та фольклорної стилістики, особливості композиційної та драматургічної архітектоніки “Літургії” показують, що цикл Леонтовича є цілком оригінальним явищем в українській духовній музиці ХХ ст.

З перших частин циклу, який охоплює 24 номери, виникає відчуття тепла і щирості, збережене до кінця “Літургії”. У багатих звукових формах слухач легко відчує прозору камерність “Благослови”, сакральну простоту проповіді “У Царстві Твоїм”, “Вірую”, містичну споглядальність “Херувимська пісня” і святкові передзвони “Єдинородний Сину” та “Достойно”. Майже в усіх частинах твору переважають ясні, світлі тони. Тому і наслідування манери монастирського чоловічого співу, і псалмодійний речитатив, і пластичні “веснянкові” інтонації чудово відтворюють щиросердність та високу піднесеність українського богослужіння.

“Молебен благодарственний Господу Богу” є чудовим продовженням знахідок “Літургії”. Цикл, побудований на основі канонічних приписів, утворюють різні за жанровою основою і масштабами піснеспіви. Інтонаційна цілісність, досконалий рівень переосмислення церковно-музичних і фольклорних джерел стали фундаментальним досягненням нового, по суті, музичного жанру.

Культова творчість М.Леонтовича, виразно зорієнтована на синтез регіональних звичаїв із лаврськими взірцями та фольклорною основою, – дорогоцінне надбання богослужбового мистецтва, багатовікової традиції українського церковного співу. Тут і конденсація релігійної енергії народу, і особисте, трепетне занурення у глибини його пророчої мудрості – те колосальне багатство, яке криється у спадкоємності щирої віри десятків поколінь, у прозрінні майбутніх звершень національного духу.

Мистецтво Миколи Леонтовича, і сьогодні слугуючи зміцненню національних основ богослужебної музики, є неоціненним скарбом української музичної культури, відображеної у стилістиці творчості композиторів наступних поколінь, у сучасній музиці України.

Наталія Костюк,
кандидат мистецтвознавства